Конституція України проголошує, що єдиним джерелом влади в Україні є народ (ст. 5) і що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії (ст. 69), а виборцям гарантується вільне волевиявлення (ст. 71). На жаль, в Основному Законі не пишеться, за якою системою маємо обирати депутата (від лат. Deputatus – визначений) чи до Парламенту, чи в органи місцевого самоврядування. Або як і на який термін все-таки маємо обирати місцевих голів. Виборча система визначається Законом, терміни – зміною до Конституції. Закони приймаються Верховною Радою простою більшістю голосів. В кого зараз така більшість? Правильно, в Партії регіонів. Всі рішення – у їхніх руках. І найближчим часом дату виборів буде проголосовано. 

         Переконаний, це буде дата 31 жовтня! І новий Закон про вибори буде прийнятий з новою виборчою системою. До речі, потужні політичні сили одностайно висловлюються за зміну виборчої системи. Так, в середині травня 2010 року у Верховній Раді відбулися з ініціативи депутата Оксани Білозір – нашої славної співачки – парламентські слухання на тему: «Реформування законодавства в Україні про місцеві вибори в інтересах місцевих громад». Від Тернопільщини в слуханнях брав участь заступник голови обласної ради, лідер РО Єдиного Центру Сергій Тарашевський, котрий в ЗМІ розповів про те, що підсумки слухань повністю збіглися з позицією єдиноцентристів, які ще півтора року тому внесли на розгляд Верховної Ради законопроект щодо зміни виборчого законодавства. Ними запропоновано мажоритарну систему виборів і відкриті партійні списки. «За такого підходу виборець обирає не тільки партію, якій симпатизує, а й конкретного політика, якому довіряє. Післявиборчі обіцянки персоніфікуються, а політична сила набуває прив’язки до конкретних справ», – вважає Сергій Тарашевський.
         Провідні фахівці з виборчого права Ю.Ключковський, Ю.Мірошніченко, інші висловилися під час парламентських слухань за зміну виборчої системи із пропорційної (за партійними списками) на мажоритарну (голосування за конкретного кандидата на конкретному окрузі) та змішану (симбіоз двох попередніх) системи. Вже сьогодні В.Янукович переконаний, що пропорційна система не виправдала себе, і у Зверненні до народу сказав так: «Місцеві вибори повинні пройти за мажоритарним принципом з елементами змішаної системи». Як сказав – так воно і буде. Хто в цьому сумнівається?
        Чому вибрана дата виборів 31 жовтня? Так вигідно партії влади, щоб вибори пройшли до початку опалювального сезону. Бо ж навесні 2011 року, коли проявляться негаразди у роботі влади, регіонали не будуть мати сприятливої кон’юнктури для отримання оптимального для них результату. Розрахунок зрозумілий – коси, коса, поки роса – і тактичний – рейтинг Юлії Тимошенко зараз взагалі падає, а інші політичні сили не беруться до уваги партією регіонів (ПР). Чому радники Президента повертаються до «мажоритарки» з елементами партійного впливу? Відповідь наступна: ставиться за ціль розвалити потужно розбудовану партійну структуру Юлії Тимошенко – одіозного політика і конкурента. Наразі її партійна машина зазнала нищівного удару – організація деморалізована, опозиційність маскарадна. Провладна коаліція у Верховній Раді, маючи в руках адміністративний ресурс, голосує спочатку за нову виборчу систему щодо місцевих виборів. І чекає. Якщо все спрацьовує на їхню користь, – цей досвід екстраполюють на парламентські вибори у 2012 році. Десять років президентства Януковичу забезпечено. Поміркований політик, один із лідерів БЮТу Микола Томенко переконаний, що у команди Тимошенко ні на місцевих виборах, ні на парламентських перемогти шансів немає. Отож відомий політик пророкує своїй політичній силі глуху опозицію «всерйоз і надовго».
         А. В. Янукович сказав, що буде Президентом десять років, тобто два терміни. В такому разі треба братися за державне будівництво і спочатку потрібно докорінно реформувати місцеве самоврядування. Звісно, що 50% успіху місцевої влади залежить від виборчої системи. А сама по собі виборча система не забезпечить ефективності місцевого самоврядування, тільки сприяє, як на мене, її вдосконаленню. За 20 років нічого не зроблено для цього вдосконалення.
         Членами різних партій в Україні є від 2% до 3% населення. Безпартійні громадяни, а це 97%, позбавлені права бути обраними до органів влади всупереч Конституції. Голосувати треба за кандидата, а не за партію. Виборці повинні знати свого депутата в обличчя на всіх рівнях. Депутатами повинні стати поважні і порядні люди, репутація яких не викликає жодних сумнівів. Депутати зобов’язані виконувати волю виборців, а не своїх партійних вождів. Вибори на партійній основі суперечать Конституції України. Ради на місцях – це, в першу чергу, представницький орган, в якому повинні працювати депутати від усіх населених пунктів, мікрорайонів і вулиць (стосовно міських рад). На сьогодні, наприклад, обласні ради в Україні представляють інтереси громади на 10-20%. Одним словом, система виборів має бути персоніфікована. І коли мова заходить про партійні відкриті списки на виборах до обласних чи районних рад, то це технічно неможливо здійснити. Виборець змушений буде вибирати кандидатуру з-поміж 2-4 тисяч прізвищ кандидатів. Цілком можливо, що в новому Законі про вибори половина депутатів до рад обиратиметься по мажоритарних округах, а інша половина сформується з депутатів від тих партій, за які проголосує більшість виборців. Голови ж міст, селищ і сіл будуть обиратися як завше. Але із певними змінами. Наприклад, обговорюється вимога до кандидатів на голову мати базову вищу освіту або ж запровадження другого туру на виборах міських голів. Також йде полеміка про можливість місцевого голови здобути мандат депутата в обласній чи районній раді, або про звільнення його від обов’язків тільки через місцевий референдум. Обговорюється застосування підписних листів лише до кандидатів-самовисуванців тощо. У всякому разі, закон майже готовий до голосування в першому читанні. Як зазначає Андрій Магера, заступник голови ЦВК, робота над виборчим законом проведена велика за участі представників Асоціації міст України, ЦВК, експертів з виборчого права.
        Які потрібно внести зміни до Конституції? Це терміни повноважень місцевих рад і голів, їх синхронізація. Це участь іноземних громадян у виборах. Це механізм відкликання депутатів і голів тощо. Щоб внести зміни до Конституції, потрібно дві сесії: теперішня і осіння. Зміни вважаються прийнятими, якщо на наступній сесії Верховної Ради України (вересень 2010 р.) за них проголосує не менш як дві третини від Конституційного складу (300 депутатів) – стаття 155 Конституції України.
Закон про вибори буде однозначно прийнятий у редакції від ПР. Отож, буде так, як скаже Янукович і команда. Хотілося б, щоб виборча система в цьому Законі була зрозумілою і справедливою для громадян. Досконалої виборчої системи у світі немає. Справедливою може бути квота (до 30%) для жінок-депутатів у органи влади на місцевому рівні. Доцільно було б скоротити виборчий процес з 90 до 60 днів, а виборчі блоки вивести з процесу. Взагалі, потрібно більше уваги приділити гендерній рівності у виборчому праві. Як зобов’язати політичні партії включати у списки жінок? Як забезпечити жіноче представ-ництво на мажоритарних округах? Новий закон дасть відповіді на ці запитання? Поживемо – побачимо. Принагідно нагадаю, що у Верховній Раді більше 10 років «лежить» закон про 20% квоту для жінок-депутаток. "Дозріває” у Верховній Раді так званий виборчий Кодекс, який, очевидно, зміг би змінити філософію виборів і на довгі роки поставив би крапку на одвічних спекуляціях довкола всіх виборів. У цивілізованих країнах вибори давно носять безперервний і буденний характер, як мовиться, «без фанатизму». Регіонали зараз вагаються: чи голосувати за закон про місцеві вибори тепер, а Кодекс – в перспективі, чи приймати Виборчий Кодекс взимку, а вибори призначити на 27 березня 2011 року. Але Віктор Янукович дату виборів вже призначив…
       Так або інакше, проте, разом із змінами виборчого законодавства потрібно змінювати Закон про місцеве самоврядування. Це цілком логічний крок. Бо коли заливати нове вино в старі міхи, то вино швидко зіпсується. Коротко про те, в чому тут проблема. Всі сьогодні за деполітизацію громад і за ліквідацію грошового зашморгу на радах. Якщо взяти сільський рівень, де була «мажоритарка», то вона там нічого не змінила, бо влада на селі ніби є, а повноважень не має. Парадокс: в селі влада є, за селом – немає. Взагалі, влада на місцях безнадійно накульгує: гроші твої – не твої, майно твоє – не твоє, земля твоя – не твоя, повноваження твої – не твої і т. д.
Державна виконавча влада в Україні сяка-така, але є, а місцевого самоврядування немає. Однозначно. Що то за влада на місцях, якщо 80% повноважень у місцевому самоврядуванні – делеговані повноваження. Потрібно негайно передавати делеговані повноваження виконавчої влади до органів місцевого самоврядування з відповідним фінансуванням. Оце буде справжня реформа! Централізація коштів суперечить розвитку самоврядування, а нестачу бюджетного фінансування на місцях дуже вигідно комусь поправляти на свій розсуд. В результаті відкриваються всі шпарини для корупції і хабарництва та узаконюються інструменти контролю можновладців над самоврядуванням з метою узалежнити місцеву владу від волі головного в країні «хліборіза». В такому разі голова громади, як і бувало, їздитиме в Київ з «пропозиціями», щоб «вибити» потрібні гроші на ремонт, для прикладу, очисних споруд або модернізацію їх. Тут ніяка адміністративна реформа не допоможе!
       Підведемо підсумки. В Україні є близько 235000 депутатів всіх рівнів і голів громад. Майже всі вони, за поодинокими випадками, м’яко кажучи, не користуються прихильністю народу. Яка країна, – такі депутати? Потрібні конституційні і законодавчі зміни в питаннях місцевого самоврядування. Пропорційна виборча система активізувала партійне будівництво, але дуже зашкодила самоврядуванню. Вдосконалювати законодавство про вибори потрібно вкупі із змінами системи влади в цілому. Корупція, з якою ніхто не може впоратися, робить всяку виборчу систему недієвою. Найбільше боюся, що влада зробить все можливе, щоб вибори і надалі були механізмом маніпуляції голосом громадянина. А так хочеться сподіватися на краще!

Юрій БІРКОВИЙ, депутат Збаразької районної ради, політолог.