Юрій Бірковий. Український романс.

Дорога до музики довжиною у 40 років

composer — Thu, 09 Feb 2012 23:49:35 GMT

Юрій Бірковий: "Музика потребує не тільки Божого дару, але і жертовності і кропіткої та наполегливої праці!"
http://narodne-slovo.te.ua/2012/02/02/yurij-birkovyj-muzyka-potrebuje-ne-tilky-bozhoho-daru-ale-j-zhertovnosti-i-kropitkoji-napolehlyvoji-pratsi/

Свято українського романсу

composer — Thu, 09 Feb 2012 23:39:16 GMT

У вир почуттів — під звуки романсу

| Друк |

Неділя, 05 лютого 2012 09:07

Мистецьке свято

Наприкінці січня в центральній дитячій бібліотеці Тернополя відбувся літературно-музичний вечір «Перлини українського романсу». Доповнювала його книжкова виставка «Краса в музиці і в почуттях» про історичний шлях та сьогодення українського романсу, підготована працівниками бібліотеки.

Запрошені на вечір учні дев’ятих класів ЗОШ №16 мали можливість ознайомитися з історією народження українського романсу та послухати сучасні романси у виконанні автора Юрія Біркового на слова Євгена Безкоровайного, Петра Сороки, Володимира Кравчука, Ганни Черінь і Богдана Бастюка. Цього вечора відбулася прем’єра — вперше прозвучав новий романс Ю. Біркового на вірш Є. Безкоровайного «Світла ностальгія».

Свято романсу продовжили вихованка Тернопільського музичного училища ім. Соломії Крушельницької Оксана Базар, яка під акомпанемент бандури заспівала кілька українських народних романсів, і Юрій Бірковий, котрий ще виконав романсові композиції на слова класиків української літератури — М. Старицького, Т. Шевченка, І. Франка, О. Олеся та інших.

Як зауважила заступник директора із роботи з дітьми Тернопільської міської ЦБС Надія Швець, гості й учасники заходу доторкнулися до краси в музиці і в почуттях.

Аліна СОКАЛЬСЬКА,

студентка відділення «Журналістика» філологічного факультету ТНПУ ім. В. Гнатюка.

«Вільне життя плюс», №9 (15329) від 3.02.2012 р.

Із хроніки Тернопільської обласної організації Національної спілки письменників України

composer — Tue, 13 Dec 2011 01:20:40 GMT

15 листопада у бібліотеці № 4 м. Тернопіль відбувся день пам'яті відомого українського письменника, славетного волинянина Бориса Харчука, приурочений 80-річчю від дня його народження.

Слово про письменника мали Євген Безкоровайний, Тетяна Дігай, Володимир Кравчук. А композитори і співаки Юрій Бірковий і Павло Доскоч талановито виконали любимі пісні і романси Бориса Микитовича.

Директор бібліотеки Ольга Коненко подякувала письменникам за співпрацю і запросила на нові зустрічі.

19 листопада в Києві в Будинку художника відбувся другий етап VI з’їзду НСПУ. Делегати обирали голову організації – ним став письменник Віктор Федорович Баранов, який до цього очолював Київську організацію НСПУ. Відповідальним секретарем обраний наш земляк В. А. Барна, а голова ТОО НСПУ Є. І. Безкоровайнй - членом Правління НСПУ.

22 литопада вечір пам’яті Бориса Демківа провели працівники центральної міської дитячої бібліотеки, що на вулиці Миру. Захід почався популярною піснею на слова поета, що облетіла весь світ "Квіти ромена”, яку виконав Юрій Бірковий.

Спогадами про славного тернополянина поділилися чільник обласної письменницької організації Євген Безкоровайний, поет Володимир Кравчук, лауреат премії імені Степана Будного ( Б. Демків перший її лауреат), поетеса Люба Малецька прочитала вірші зі своєї нової книжки.

Директор бібліотеки Надія Сіра подякувала гостям за участь у святі і запропонувала їм невдовзі взяти участь у вечорі українського романсу й поезії.

27 листопада відбулося засідання обласного літературного об’єднання. Своїми враженнями про роботу VI з’їду НСПУ поділились його делегати Євген Безкоровайний і Володимир Кравчук.

Відома тернопільська письменниця Леся Романчук привідкрила завісу своєї творчої лабораторії, прочитала вірші.

Перед літстудійцями також виступили Тетяна Дігай, Роман Ладика.

30 листопада до школярів Котюжинської загальноосвітньої школи І –ІІ ст. прибули письменники Євген Безкоровайний, Володимир Кравчук, композитор і співак Юрій Бірковий.

Гості подарували школярам бібліотечку книг тернопільських авторів, прочитали свої вірші, виконали пісні. На закінчення школярі заспівали шкільний гімн, текст якого написала їхній директор Л. М. Воробець.

Компакт-диск "Шкільні роки" від "ГроЛіс"

composer — Fri, 09 Dec 2011 14:03:46 GMT

З нагоди Дня знань

Кожен загальноосвітній навчальний заклад Тернопільської області перед Днем знань отримав у подарунок компакт-диск «Шкільні роки». В ньому зібрано 20 музичних композицій, об’єднаних єдиною шкільною тематикою. Про це повідомляє прес-служба облдержадміністрації. Ініціатором акції став голова облдержадміністрації Михайло Цимбалюк. Він вважає, що така музична добірка стане в нагоді учнівським та педагогічним колективам під час підготовки й проведення виховних заходів, мистецьких вечорів, урочистих зібрань.

До переліку музичних композицій, розміщених на компакт-диску, ввійшли твори «Серденько шкільне» (виконує Ю. Бірковий), «Вальс рожевих фламінго» (сестри Будзан), «Каштановий вальс» (В. Павлік), «Одинадцятикласниця» (гурт «Струни серця»), «Шкільний вальс» (Р. Буковська), «Пісня про вчителя» (А. Монастирський), «Вчителеві» (Х. Козак), «Два бантики білі» (А. Горчинський), «Школярочка» (А. Монастирський), «Ох, Наталка» (О. Мархалевський), «Шкільна перерва» (хор третьої музичної школи м. Луцька), «Шкільний дзвінок» (Ю. Литвинюк), «Вальс червоної калини» (В. Дунець), «Перша любов» (Р. Буковська), «Дорослий син» (С. Сорочинська), «Вальс» (А. Горчинський), «Шкільний бал» (С. Родько), «Випускний» (І. Яснюк), «Однокласники» (О. Смик), «Прощання» (гурт «Я і Ти»).

До збірки включено Державний гімн України у виконанні Володимира Вермінського. Музичний проект реалізовано на фірмі «ГроЛіс».

В. ВІТЕР.

«Вільне життя плюс», №68 (15180) від 03.09.2010 р.

Пам'ять Бориса Харчука вшанували на малій батьківщині

composer — Sun, 30 Oct 2011 12:22:53 GMT

У день 80-річчя від дня народження Бориса Харчука, 13 вересня, відбулася літературно-мистецька імпреза на малій батьківщині митця – у селі Лози на Вишнівеччині.

До мальовничої оази Волині прибули представники громадськості, літератори Тернопілля, аби вкотре згадати славне ім’я на літературній карті України.

Під звуки бандури директор Збаразької централізованої бібліотечної системи Оксана Бойко почала виступ, представивши гостей урочин. Зі слів ведучої Алли Косяк постали сторінки життя і творчості письменника, які дуже тісно пов’язані зі Збаражчиною. Доповненням слугували пісні у виконанні співачки Лариси Сороки ( «Ой не цвіти буйним цвітом» та «Шумить-гуде дібровонька»), вірші Олександра Косяка і Ліди Кошак. Завершальним акордом став виступ ансамблю бандуристок, який виконав «Поему про долю».

-Справжньою поемою звитяги і титанічної праці був пройдений шлях Бориса Харчука, – на цьому наголосив голова Тернопільської спілки письменників Євген Безкоровайний, який розпочав годину спогадів. Виступаючий згадав відважний твір Бориса Харчука «Неслава», який був випадом проти радянщини, докоряв собі і всім, що за життя автор п’яти романів, тридцять однієї повісті, півсотні оповідань був удостоєний лише премії ім. М.Трублаїні. На завершення Євген Іванович прочитав свої патріотичні вірші, вручив подяку світлиці ім. Б.Харчука та подарував бібліотчку рідного краю.

Поет Володимир Кравчук розповів про те, як Борис Микитович був редактором журналу «Малятко». Мамі письменника Анастасії Харчук, що пережила сина на десять років, він присвятив вірш «Мамо-скрипко».

З особливою цікавістю слухали присутні спогади колишнього бібліотекаря Ліди Кошак – ініціатора та засновниці літературної світлиці Бориса Харчука. На її очах відбувалися зустрічі письменника із земляками, матір’ю. Збереглися світлини цих пам’ятних епізодів. З особливим трепетом пані Ліда згадувала Бориса Харчука як читача.Борис Микитович дуже любив читати і часто заходив у сільську бібліотеку. Реліквіями Харчукової світлиці є його особиста Біблія та читацький формуляр. Свою розповідь Лідія Кошак закінчила власним віршем-присвятою Борисові Харчуку.

У той день у єдиному мистецькому пориві прозвучали акорди любові і тривоги, радості і суму. Це найкраще демонструє улюблена пісня митця. Сподівалися земляки, що він почув ту багату гаму пісень, яку виконав місцевий композитор і виконавець Юрій Бірковий. Поряд із творами Михайла Старицького «Ніч яка, Господи, зоряна, місячна», Івана Франка «Ой ти, дівчино…» та Тараса Шевченка «Така її доля» прозвучав улюблений мотив Бориса Харчука – пісня «Повіяв вітер степовий», яку знайшла його дружина на клаптику паперу у кишені піджака покійного.

Дуже рано відійшов у вічність письменник. З його втратою не могли змиритися тоді – у холодному 1988 році, і тепер не можуть. Про це говорили мовою віршів учениці Доброводівського технічного ліцею ім. О.Смакули – Роксолана Попович та Анастасія Мних.

А у моєму розумінні письменник залишився назавжди з нами:

Повіяв вітер крізь морози,

Здригнулось небо, здригнулись Лози.

Здригнулась мати: «Ой,сину, де ти?»

Здригнулось все – упав планетник.

Творив на вічі землі і неба.

«Волинь» підкову його не стерла.

І через «Зазимки і весни»

«Вишневі ночі» його воскресли.

Спинився погляд на межі століть,

Той, що з низин до верховіть.

Зацвіла жоржина на зимову стужу:

- Видно, мушу вмерти, але й жити мушу.

Поетичні аккорди для учнів

composer — Sun, 27 Mar 2011 11:26:14 GMT

       У Збаразькій школі №2 з нагоди відзначення 196-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка відбулися літературні читання, презентація альбому «Шкільні роки» та авторське виконання Кобзаревих творів.
       Цього дня в школу завітали кращі представники літературного світу Тернопільщини: поет, голова Тернопільської обласної організації Національної спілки письменників України Євген Безкоровайний; поет, голова Збаразької районної організації Національної спілки журналістів України Володимир Кравчук; прозаїк, поет, автор гумористичних і сатиричних творів, лауреат літературних премій імені братів Богдана і Левка Лепких, ім. Уласа Самчука, ім. Степана Руданського Богдан Бастюк; поетеса, вчитель-методист української мови і літератури, голова Доброводівського осередку «Просвіти» Марія Назар; виконавець авторської пісні, композитор Юрій Бірковий.
Євген Безкоровайний прочитав учням власні поезії – «Над щоденником поета», «Остання ніч Шевченка», «У Шевченковім сквері», «Профіль любові». На його думку, Тернопільщина гідно вшанувала Кобзаря, і до усіх заходів активно долучилася молодь: у виставковому залі Тернопільської організації Національної спілки художників України було презентовано кращі твори тернопільських митців. Біля пам’ятника Т. Г. Шевченку проведено панахиду, після якої письменники і поети читали присвячені йому твори.
      – Сьогодні в українських містах і селах розуміють, що Тарас Шевченко – це та основа, на якій будується наш дух, – зауважив Євген Безкоровайний. – Він своїм словом творив і беріг нашу націю і пам’ять про минуле, вказує у творах на помилки теперішнього і пророкує майбутнє.
Музичне наповнення літературних читань створив Юрій Бірковий, що виконав низку Шевченкових творів, українських романсів – «Така її доля», «Чорнії брови, карії очі», «Цвіте терен», «Пісня для галичанки». Для нього ця подія пам’ятна ще й тим, що зустрівся з друзями і колегами по творчому цеху в приміщенні рідної школи, яку закінчив ще у 1972 році.
– Ми з Володимиром Кравчуком пишемо багато пісень, і результатом такої співпраці стають музичні альбоми, які видає і розповсюджує в Україні фірма звукозапису «Ґроліс», – сказав співак. – Особливо популярним став компакт-диск «Шкільні роки», який я дарую школі. Готуємо до виходу «Шкільні роки-2», де буде нова пісня «Перший дзвоник».
Володимир Кравчук прочитав учням вірш, друкувати який відмовлялися всі видання області – «Гортаю час», написати який спонукали слова «Заповіту»: «… і вражою злою кров’ю волю окропіте…».
А ось Марії Назар пощастило уже вп’яте побувати в шевченківських місцях зі своїми вихованцями – переможцями шевченківського конкурсу.
– Це невимовне почуття щастя – підніматися кожної весни сходами на Тарасову гору в день його перепоховання – каже вона. – Щоразу, піднімаючись, рахуємо сходинки, але постійно втрачаємо число, – це дуже символічно. Бо в кожного з нас своя кількість сходинок сходження до Шевченка. Ми доростатимемо до нього все життя. Саме дорогою у Моринці Марія Назар вперше зрозуміла, чому Шевченко так описав тополю – вони там, неначе живі: впізнаєш в них гайдамаків, жінок, селян з його поем. Ці дерева – живі.
Богдан Бастюк, гуморески якого читає Грицько Драпак, попросив учнів перш за все відкинути стереотипне бачення Шевченка таким собі хуторянином у селянському кожусі і шапці. – Цим уявленням ми себе принижуємо, старішаємо, що викликає гнітючий настрій, – зазначає поет. – Раджу прочитати твір Євгена Маланюка про нашого Кобзаря, де йдеться, що він був своїм у князів, митців, вищої аристократії тодішньої імперії. І дай Боже, щоб і ми крутилися в таких товариствах, в яких бував він.
Шевченко, за словами Богдана Бастюка, не просто хлопчик з села – це академік зі світовим ім’ям, сміливий і дотепний чоловік. Коли збиралося панство на забаву, куди запрошували Тараса, то дехто намагався сісти подалі від нього, щоб не «нарватися» на його гострі жарти. Наприклад, приїхав Тарас на запрошення одного пана в гості і, зголоднівши з дороги зайшов у бенкетну залу поїсти. Тут підійшов якийсь панок і запитує: «Пане Тарасе, скажіть: чим відрізняється людина від свині?» Тарас відповів: "Тим, що свиня їсть тоді, коли подадуть, а людина – коли захоче”.
Читаючи свої веселі і повчальні вірші – «Турботливий братик», «Що має кіт під носом», «Педагогічна таємниця», – поет закликав школярів прислухатись до думок батьків, вчителів, збагачуватись новими знаннями. – Життя – це веселе полювання на цікаві сценки з нашого побуту, тому будьте уважними, – сказав він. – Добрі побажання вам висловлю словами блаженного Августина: «Дай вам Боже осягти те, що під силу. Дай вам Боже спокійно пройти повз те, чого не здолаєте. Дай вам Боже відрізнити перше від другого».